Клиновидний дефект
Клиновидний дефект - це V-подібне стирання емалі зуба в області шийки з губної сторони. У молодих людей проявляється у вигляді короткочасного болю від холодного, кислого, солодкого або при торканні зубною щіткою під час чищення. У старших пацієнтів болючість найчастіше відсутня.
Тому головною скаргою у них є естетичний недолік і вимога зупинити руйнування зуба.
Розглянемо спочатку традиційні способи лікування:
1. Аплікації різних препаратів (лаків, ремінералізуючих розчинів).
Головною перевагою цього методу є дотримання найважливішого Гіппократівського принципу: «Не нашкодь». Дійсно, шкоди даний метод лікування зубам не завдасть. А користь у вигляді позбавлення від підвищеної чутливості принести може. Правда, після 10-15 відвідування - одноразового нанесення вистачає лише на кілька годин / хвилин. Усунути дефект аплікаціями не вдається , але від болю на деякий термін позбутися можна.
2. Використання зубних паст, що знижують чутливість.
Даний спосіб включає в себе всі достоїнства попереднього плюс володіє ще однією перевагою - дешевизною. Один тюбик пасти коштує значно дешевше, ніж 10-15 відвідувань стоматолога, а ефект дає приблизно той самий. Так само, як і в першому випадку, усунути сам дефект і його подальший розвиток не вийде. Максимум, чого вдається добитися - зникнення болючості шийок зубів.
3.Пломбування різними матеріалами (склоіономерними, компомерними, композитними).
Цей метод є найбільш поширеним варіантом лікування клиновидних дефектів. Переваг ще більше: біль зникає відразу, після першого ж відвідування, а головне - усувається сам дефект і досягається досить непоганий естетичний результат. Біда в тому, що причина захворювання навіть найдорожчою пломбою не усувається. Значить, механічне навантаження на шийку зуба продовжить свій негативний вплив. В результаті, пломби або випадають цілком, або (найчастіше) залишаються на місці, але при цьому відриваються від поверхні зуба, утворюючи щілину, в яку забиваються залишки їжі і бактерії. Утворюється темна смужка між однією поверхнею пломби і зубом, так звана «траурна облямівка».
Залишати все в такому вигляді небажано - крім прогресування клиновидного дефекту можна отримати в цьому місці ще і карієс.Стара пломба прибирається, ставиться нова, і все починається по другому колу.
4. Установка вінірів.
Під вініром маємо на увазі керамічне облицювання, що закриває всю передню і жувальну (ріжучий край передніх зубів) поверхні зуба. Даний метод кращий, ніж попередній. Крім чудової естетики іноді можна домогтися усунення причини (і, отже, запобігти рецидивам захворювання для деяких зубів). Але це поставить під питання міцність самого вініра. Максимальне навантаження припадатиме на нього, а дана конструкція певною мірою крихка - може і не витримати тих зусиль, яких доклала власна емаль зуба.
5. Виготовлення штучних коронок (металокерамічних або суцільнолитих).
Радикальне, але вельми дієве рішення проблеми - за умови, що край коронки перекриває клиновидний дефект з запасом. Але найчастіше цього запасу немає - дефект вже розташований на рівні ясен, а обточувати зуб під коронку нижче рівня прикріплення ясенного краю категорично протипоказано. Крім того, захищаючи одні зуби, коронки можуть поставити під удар інші. Виходить, що навіть такі надійні конструкції, як коронки, не завжди вирішують питання. Клиновидний дефект може продовжувати свою руйнівну дію і на сусідніх зубах. Всі перераховані вище варіанти лікування мають один спільний недолік - вони не нормалізують прикус, не усувають причину захворювання. Тому, якщо комусь допомогла зубна паста чи банальна пломба служить вірою і правдою, то це, швидше, везіння. Пощастило, незважаючи на неадекватне лікування.
|
